зайчик —
-а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до заєць. 2》 Світла плямка від сонячного променя, відбита блискучою поверхнею. || Взагалі плямка світла (зазвичай рухлива), яка пробивається крізь що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зайчик —
за́йчики в голові́ стриба́ють у кого. Хто-небудь легковажний, безтурботний або дурний, недоумкуватий. Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки у неї, здається, трохи зайчики в голові стрибають (С. Васильченко). за́єць у голові́.
Фразеологічний словник української мови
зайчик —
ЗА́ЙЧИК, а, ч. 1. Зменш.— пестл. до за́єць. Купа грибів заворушилась, з-під неї вискочили малесенькі зайчики й почали плигати один через другого (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
зайчик —
Зайчик, -ка м. 1) ум. отъ заєць. Зайчик-лапанчик. Рудч. Ск. II. 1. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2. 2) Часть снаряда для пряденія шерсти, состоящая изъ двухъ вертикальныхъ параллельныхъ столбиковъ, прикрѣпленныхъ къ постаменту изъ доски.
Словник української мови Грінченка