наполеон

А, ч. Психічно ненормальний, божевільний. Ти піди в дім божевільних: там одні наполеони.

Значення в інших словниках

1. Наполеон — Наполео́н іменник чоловічого роду, істота ім'я  Орфографічний словник української мови
2. наполеон — -а, ч. 1》 перен. Про людину, що вважає себе виключною особистістю та вирізняється крайнім індивідуалізмом. 2》 Тістечко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наполеон — НАПОЛЕО́Н, у, ч. 1. Торт або тістечко з коржів, перекладених вершковим кремом. – А літератори наші пищать, – сказав професор, беручи улюблене тістечко “наполеон”.. – заїдає їх .. якесь замовчення (В.  Словник української мови у 20 томах
4. наполеон — наполеон гра, забава, під час якої б'ють по сідницях (ст): Часто в умивальні хлопці затівали гру в наполеона, і тоді штани в декого були гарячі, але для розрядки і цього, видно, було треба (Шанковський); Тому й не було чим журитись, чого розпачати...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. Наполеон — Наполео́н, -на, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)