попутка

И, ж. Машина, якою можна доїхати у потрібному напрямку. Може, спробуємо зловити попутку? (І. Сова).

Значення в інших словниках

1. попутка — ПОПУ́ТКА, и, ж., прост. Будь який автомобіль, який їде в одному напрямку з ким-небудь; попутна машина. А Мизинець заворушився, затривожився. Побував у Мурова, у Марти Іванівни, а коли ті нічого певного не сказали йому, сів на попутку і подався вище – в обком (В. Земляк).  Словник української мови у 20 томах