потороча

І, ж. Погана, негарна дівчина. Така потороча, а строїть із себе принцесу на горошині!

Значення в інших словниках

1. потороча — поторо́ча іменник жіночого роду, істота привид розм.  Орфографічний словник української мови
2. потороча — див. гидкий; опудало  Словник синонімів Вусика
3. потороча — -і, ж., розм. 1》 Те саме, що привид 1), 2). 2》 також лайл. Те саме, що опудало.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потороча — ПОТОРО́ЧА, і, ж., заст. 1. Те саме, що при́вид 1, 2. Ніч. З неба дивиться місяць. Берестки, тополі стоять, застигли в сріблі... Поторочі ось і ось бовваніють: острішки, клуні, хліви... (А. Тесленко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. потороча — Харя, чудище, виродок, потвора, примара, страховище  Словник застарілих та маловживаних слів
6. потороча — ПОТВО́РА (бридка, негарна зовні людина, що має фізичні вади, непропорційну будову тіла, обличчя тощо; уживається також як лайка), ПОЧВА́РА, ВИ́РОДОК, МАШКАРА́ розм., ШЕРЕ́ПА розм., ПОТОРО́ЧА розм., ОПУ́ДАЛО зневажл., МА́ВПА зневажл., МАЦАПУ́РА зневажл.  Словник синонімів української мови
7. потороча — Поторо́ча, -чі, -чі, -чею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. потороча — ПОТОРО́ЧА, і, ж., розм. 1. Те саме, що при́вид 1, 2. Ніч. З неба дивиться місяць. Берестки, тополі стоять, застигли в сріблі… Поторочі ось і ось бовваніють: острішки, клуні, хліви… (Тесл., З книги життя, 1949, 175); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
9. потороча — Поторо́ча, -чі ж. Привидѣніе, призракъ; пугало. МУЕ. III. 166. Снилась мені, моя мати, потороча уночі: в поторочі чорні очі і жупан на плечі. (О. 1861. II. Объясн. слов., 2).  Словник української мови Грінченка