поц

А, ч.

1. лайл. Поганий чоловік. Ну всьо, поц, ти попався. Ти хочєш, щоб ми тебе тут поламали, да? (Л. Дереш). Агресивна старушка (до старого). Що сідіш, старий поц? (Л. Подерев'янський).

2. Хлопець. Також існує народна етимологія слова — «пацан особливої цінності». Надєжда. Ну что ти, как пацан, сєбя нє уважаєш? Старий вєдь поц уже! (Л. Подерев'янський).

Значення в інших словниках

1. поц — (-а) ч.; мол., жрм; зневажл., лайл. Дуже погана й нешанована людина. Тоді хутчіш, ніж кролик вздрочить, наш дідусь сивенький прийомами кон-фу виймає серце в поца із грудей (Л.  Словник жарґонної лексики української мови