піздєц

присудк. сл., лайл., див. пиздець. Не кажучи про те вже, шо ніхто з них в дитинстві не дрочив! Піздєц! Їбав я всі ці гімни і кантати / Всю малахв'ю бенкетів і прийомів / Коли замість того, щоб когось вжарить / Повинен довго й нудно ти пиздіти / І слухати пиздьож такий же самий (Л. Подерев'янський). Ахванасій. От погуляли ми сьогодні! Особєнно я ржав, коли ви тьолок пизділи. От піздєц! (Л. Подерев'янський).