рагуль

Я, ч., знев. Дурень, селюк. Даний ареал заселений гібридними видами: гопнік-рагуль, гопнік «Прикарпатський», гопнікобик (Л. Дереш).

Значення в інших словниках

1. рагуль — РА́ГУЛЬ.  Словник української мови у 20 томах
2. рагуль — (-я) ч.; крим., мол. Сільський житель. Попса — музика для лохів, биків, рагулів, тормозів, давнів (Синопсис станіславський необов'язковий); У Львові завжди залишається приблизно та сама кількість сволоти, божевільних, патріотів, громадян, міщан...  Словник жарґонної лексики української мови