стирити —
(-рю, -риш) док., що; крим., жрм. Украсти; взяти без дозволу. Ви перший поляк, котрий у нас нічого не "стирив" (УМ, 20.07.2001). Чабаненко 1992, 4, 105; Югановы, 213; ЯБМ, 2, 394.
Словник жарґонної лексики української мови
стирити —
Сти́рити, -рю, -риш гл. Встащить.
Словник української мови Грінченка