Словник сучасного українського сленгу

тугий

А, -е. Дурний.

◇

Капітально тугий — зовсім дурний. Ну, ти капітально тугий. Навіть більше, ніж я думав.

Словник сучасного українського сленгу

Значення в інших словниках

  1. тугий — туги́й прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. тугий — (лук) натягнений, стягнений; (- косу) тужавий, щільний, щільно сплетений; (бинт) тісний; (гаман) набитий; (овоч) налитий, соковитий; (м'яз) пругкий; (- натуру) упертий, сов. незговірливий...  Словник синонімів Караванського
  3. тугий — див. твердий  Словник синонімів Вусика
  4. тугий — 1. тужавий, цупкий, пружний, пружкий, твердий, згуслий 2. це глухенький  Словник чужослів Павло Штепа
  5. тугий — ТУГИ́Й, а́, е́. 1. Дуже натягнений або стягнений. Поряд із луком тугим лежав сагайдак там (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); Небо, хвилини і хвилі вітер, вітрило туге... Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (В.  Словник української мови у 20 томах
  6. тугий — туги́й загуслий, застиглий (ст): Добрий студенець повинен бути добре тугий і прозорий (Ліщинська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. тугий — -а, -е. 1》 Дуже натягнений або стягнений. || Міцно скручений, сплетений; щільний. || Який щільно облягає, добре пригнаний. 2》 Щільно заповнений, набитий або добре наповнений, надутий. || Соковитий, міцний, твердий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тугий — туге́ ву́хо у кого. Хтось має поганий слух (перев. музичний). У нього було дуже туге вухо, зате терпіння хоч одсипай... (Збірник про М. Кропивницького). туги́й на ву́хо. Який погано чує; глухуватий. Воно (дитя), звиняйте, малим з печі впало.  Фразеологічний словник української мови
  9. тугий — ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди...  Словник синонімів української мови
  10. тугий — Туги́й, -га́, -ге́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тугий — ТУГИ́Й, а́, е́. 1. Дуже натягнений або стягнений. Поряд із луком тугим лежав сагайдак там (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 353); Небо, хвилини і хвилі вітер, вітрило туге… Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (Сос.  Словник української мови в 11 томах