Орфей

Орфе́й

(грец. Orpheus), -я, ч. У давньогрецькій міфології — музикант і співак, спів якого причаровував не тільки людей, але й диких звірів, річки, скелі.

Всеспалення Твоє автодафе —

перепочинок перед різнім святом,

як ворогу назвешся рідним братом

і смерк розсуне лірою Орфей. (П-1:134).

Значення в інших словниках

1. Орфей — Орфе́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. орфей — -я, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – чарівний музика й співак. 2》 перен. Солодкозвучний співець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. орфей — (грец. Όρφεύς) 1. У давньогрецькій міфології чарівний музика й співак. 2. Переносно – солодкозвучний співець.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. Орфей — У грец. міфології фракійський співак, музикант і поет, син царя Еагра та музи Калліопи; вважають одним з міфічних творців грец. музики, а також засновником секти орфіків; своїм мистецтвом гри на золотій арфі зачаровував навіть рослини і тварин...  Універсальний словник-енциклопедія
5. Орфей — Орфе́й, -фе́я, -фе́єм (гр. Ὀρφεύς)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)