Словник поетичної мови Василя Стуса

Ярило

А, ч. У слов'янській міфології божество весняної родючості та сонця; поетичний образ весни.

...оце Дніпро, це жайвірна — Софія,

а це Ярила вичамрілий яр. (П-2:195).

Словник поетичної мови Василя Стуса

Значення в інших словниках

  1. ярило — див. сонце  Словник синонімів Вусика
  2. ярило — ЯРИ́ЛО.  Словник української мови у 20 томах