(від лат. reduplico — подвоюю) морфологічний повтор.
Словник стилістичних термінів
Значення в інших словниках
редуплікація —
редупліка́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
редуплікація —
-ї, ж. 1》 лінгв. Засіб словотвору, який полягає у подвоєнні основи слова або цілого слова. 2》 біол. Подвоєння хромосоми під час клітинного поділу. 3》 мед. Різновид парамнезії, проявом якої є переконаність хворого в наявності двох осіб, предметів, подій замість єдиного реально існуючого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
редуплікація —
РЕДУПЛІКА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. 1. Спосіб словотворення, який полягає в подвоєнні частини слова або цілого слова. У словотворенні редуплікація є одним із засобів словоскладання, при якому нове слово утворюється за допомогою подвоєння...
Словник української мови у 20 томах
редуплікація —
редупліка́ція (від лат. redupliсо – подвоюю) 1. мовозн. Повторення, подвоєння кореня або цілого слова (напр., ледве-ледве). 2. Р. хромосом – подвоєння хромосоми під час клітинного поділу.
Словник іншомовних слів Мельничука
редуплікація —
ПОДВО́ЄННЯ лінгв., РЕДУПЛІКА́ЦІЯ.
Словник синонімів української мови
редуплікація —
РЕДУПЛІКА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Засіб словотвору, який полягає у подвоєнні основи слова або цілого слова. У словотворенні редуплікація є одним із засобів словоскладання, при якому нове слово утворюється за допомогою подвоєння, повторення основи (напр., укр.
Словник української мови в 11 томах
редуплікація —
(лат.) Подвоєння архітектурних або пластичних форм.
Архітектура і монументальне мистецтво