абиде
АБИ́ДЕ, присл. Хоч де, у будь-якому місці.
Та я абиде захропу (Сл. Гр.);
Свої мішки вони складали під лави.., не роздягаючись, сідали абиде, щоб швидше дати перепочинок ногам (Хор., Незакінч. політ, 1960, 91).
Словник української мови (СУМ-11)