агат
АГА́Т, а, ч. Твердий мінерал, напівдорогоцінний кварцовий камінь, що використовується для прикрас, а також для виготовлення хімічного посуду і т.ін.
Червоний халцедон називають сердоліком, смугастий — агатом (Курс заг. геол., 1947, 55);
Худа й бліда, мов свічка, пані розповідала про те, як їй тяжко було добути собі чорного агата для намиста (Досв., Вибр., 1959, 393);
*У порівн. Чорні очі лиснілись, як два агати (Коцюб., І, 1955, 61).
Словник української мови (СУМ-11)