апаратура
АПАРАТУ́РА, и, ж., збірн. Сукупність апаратів (у 1 знач.).
Велика кімната.. Гарні старомодні меблі, шафа з медичною і хімічною апаратурою (Коч., II. 1956, 85);
З допомогою радіолокаційної апаратури можна на великій відстані стежити за літаками в повітрі і кораблями в морі (Наука.., 3, 1959, 18);
// Обладнання заводу, цеху, лабораторії і т. ін.
Хочу якнайдокладніше вивчити завод.., знати його апаратуру (Шовк., Інженери, 1956, 152);
Політ проходив дуже успішно, вся апаратура космічного корабля працювала чітко (Веч. Київ, 13.IV 1961, 1).
Словник української мови (СУМ-11)