байдужісінько
БАЙДУЖІ́СІНЬКО, розм.
1. Присл. до байдужі́сінький.
Він собі дививсь байдужісінько, наче крізь сон, на цю сцену (Н.-Лев., І, 1956, 169).
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що ба́йду́же 2.
Хай усі знають, що йому все байдужісінько, крім школи (Донч., V, 1957, 147).
Словник української мови (СУМ-11)