баклан

БАКЛА́Н, а, ч. Водоплавний птах середньої величини звичайно чорного кольору (з металічним відблиском).

Море ані дихне, як дзеркало: пролетить баклан над морем — і одбивається в воді (Коцюб., III, 1956, 133);

Страшні, потворні баклани.. летіли цілими зграями поснідати вранці рибою (Ів., Вел. очі, 1956, 62).

Значення в інших словниках

1. баклан — бакла́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. баклан — -а, ч. 1》 Водоплавний птах середньої величини звичайно чорного кольору (з металічним відблиском). 2》 жарг. Прізвисько засудженого за хуліганство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баклан — БАКЛА́Н, а, ч. Водоплавний птах середньої величини родини бакланових звичайно чорного кольору з металічним відблиском. Море ані дихне, як дзеркало: пролетить баклан над морем – і одбивається в воді (М.  Словник української мови у 20 томах
4. баклан — А, ч. 1. Балакуча людина. Що за баклан, перебазарить кого завгодно! 2. Нечесна, підла людина. Вони вовтузяться з тілом того дебелого грінго з центру, якого випадково завалили за те, що обізвав нас «бакланами» (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
5. баклан — (-а) ч. 1. крим.; зневажл. Молодий, недосвідчений злодій. БСРЖ, 45; СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 55. 2. крим. Хуліган. [Кецик:] Ну, нарвались баклани<...>? (Б. Жолдак, Голодна кров). СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 55. 3. мол. Непорядна людина.  Словник жарґонної лексики української мови