баляси
БАЛЯ́СИ, ів, мн.
1. Виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів і т. ін., а також поручні, що відгороджують одне місце від іншого.
Перед балясами тягнулась довга лава свідків (Фр., VI, 1951, 267).
2. перен., розм. Пусті, веселі балачки, розмови; баляндраси, теревені.
∆ Баля́си точи́ти — весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне.
Точила [Дідона] всякії баляси.., Енею тілько б угодить (Котл., І, 1952, 77);
Частина вільних козаків видивлялась на польський табір і точила баляси, від яких схоплювався то тут, то там регіт (Панч, III, 1956, 390).
Словник української мови (СУМ-11)