баталія
БАТА́ЛІЯ, ї, ж.
1. заст. Бій, битва, бойовище.
Торік приїздив наш братик з війська та розказував, як він був у баталії (Вовчок, І, 1955, 333);
— Як ви здогадуєтесь, це їм [шведам] Петро Великий дав під Полтавою баталію (Ю. Янов., II, 1954, 123).
2. розм., ірон. Сварка, бійка.
Христя сиділа, як на вугіллях, і ждала, що ось незабаром і здійметься баталія! (Мирний, III, 1954, 229);
Невже ми тут до вечора будемо вести баталію з оцим зухвалим хлопчиськом? (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 120).
Словник української мови (СУМ-11)