батько-мати
БА́ТЬКО-МА́ТИ, ~а-~ері. Те саме, що батьки́ 1.
Жила [Олеся] в батька-матері, не знаючи горя, ані лиха (Вовчок, І, 1955, 21);
У батька-матері серце все хилиться до них [дітей] (Фр., IV, 1950, 405);
Іван зітхнув з глибини душі.. Чогось йому стало жалко батька-матері (Круш., Буденний хліб, 1960, 135).
Словник української мови (СУМ-11)