безголов’ячко

БЕЗГОЛО́В’ЯЧКО, а, с., нар.-поет. Те саме, що безголо́в’я.

Дівчата.. впали коло мене, плачучи: — ..Мати божа! За що се над нами таке безголов’ячко? (Вовчок, І, 1955, 109).