безгрошів’я
БЕЗГРОШІ́В’Я, я, с. Те саме, що безгрі́шшя.
Політичного засланця [І. Тобілевича] чекало безгрошів’я, злидні (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 76);
— Хоч клюють мене біди — і нездоров’я, і безгрошів’я, і безкнижжя, — та вирішив не піддаватися (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 339).
Словник української мови (СУМ-11)