безправність
БЕЗПРА́ВНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безпра́вний.
У рабовласницькому суспільстві — повна безправність раба, його не визнавали за людину.. (Ленін, 29, 1951, 428);
Але фон Гофману замало й тії безправності рабів — щодня з десятником бувало він шахтарів по черзі бив (Уп., Вірші.., 1957, 208).
Словник української мови (СУМ-11)