безпредметний

БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ, а, е. Який не спрямований на певний об’єкт, не має певної мети або підстави.

Скоро ми вийшли з села, і піддержування строгої урядової поваги зробилося зовсім безпредметне супроти безлюдних піль і лісів (Фр., III, 1950, 233);

Етнографічне милування, безпредметне оспівування краси природи не мають місця в творах Франка (Іст. укр. літ., І, 1954, 552).

Значення в інших словниках

1. безпредметний — безпредме́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безпредметний — -а, -е. Який не спрямований на певний об'єкт, не має певної мети або підстави. Безпредметна розмова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпредметний — БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ, а, е. Який не спрямований на певний об'єкт, не має певної мети або підстави. Скоро ми вийшли з села, і піддержування строгої урядової поваги зробилося зовсім безпредметне супроти безлюдних піль і лісів (І.  Словник української мови у 20 томах
4. безпредметний — БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про твори, розмови, слова, думки і т. ін. — позбавлений змісту, убогий змістом), МАЛОЗМІСТО́ВНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ підсил., ПУСТИ́Й підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ (про тему розмови, суперечки і т. ін.  Словник синонімів української мови