безслав’я

БЕЗСЛА́В’Я, я, с. Погана слава; ганьба, безчестя.

Безслав’я, наче та болячка, І сон і їжу одбира (Мирний, V, 1955, 288);

Цілу ніч прождав я… Сором і безслав’я! Хлопця одурила. Посміхом зробила! (Олесь, Вибр., 1958, 394);

Життєву путь свою Нерівна і хитаючись верстав я.. Але ніколи чорного безслав’я Я не доходив — утопить свій дар У чорній лжі (Рильський, Поеми, 1957, 208).