бережко

БЕ́РЕЖКО. Присл. до бережки́й.

Полонини стеляться широкі… Худоба ходить безбач там рогата. Над урвищами бережно пнучись (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 374).

Значення в інших словниках

1. бережко — бе́режко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бережко — БЕ́РЕЖКО. Присл. до бережки́й. Полонини стеляться широкі.., Худоба ходить безбач там рогата, Над урвищами бережко пнучись (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).  Словник української мови у 20 томах