берет
БЕРЕ́Т, а, ч. Жіночий або чоловічий головний убір з м’якої тканини (або плетений) без окола і козирка.
Червоне вино грає у його жилах, берет палає на сонці (Коцюб., II, 1955, 417);
Марія, одягнувши.. свій флотський берет, зняла дзеркало з стіни, поставила долі (Кучер, Чорноморці, 1956, 421).
Словник української мови (СУМ-11)