блокований
БЛОКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до блокува́ти.
Німеччина була блокована англійським флотом, що позбавляло її можливості ввозити з-за кордону продовольство й сировину (Нова іст., 1957, 148);
// У знач. прикм.
Тяжко боровся блокований Ленінград (Кучер, Чорноморці, 1956, 253).
Словник української мови (СУМ-11)