бодай
БОДА́Й, част.
1. Уживається переважно при дієслівних формах для вираження побажання; щоб, хай, нехай.
— Бодай він сього не діждав! І бодай йому так тяжко і важко було, як мойому [моєму] серцю (Кв.-Осн., II, 1956, 443);
Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб і не чули (Шевч., II, 1953, 20);
— Бодай тії вороги Покопали до ноги! (Н.-Лев., II, 1956, 439).
2. Уживається в допустово-обмежувальному значенні; хоч би, хоч.
Коли перестанеш брехати бодай собі самому? (Коцюб., II, 1955, 266);
Праця над речами далекими й чужими.. заспокоїла його, приносячи йому бодай на хвилину забуття (Фр., VI, 1951, 254);
В першу мить спала думка сховатися бодай би в оцих панських ровах (Ле, Ю. Кудря, 1956, 31).
Словник української мови (СУМ-11)