болт
БОЛТ, а́, ч.
1. техн. Металевий стрижень для скріплення чого-небудь.
Болтом називається круглий стрижень, який з одного боку має головку, а з другого — гвинтову різь (Практ. з машинозн., 1957, 173);
Макар ретельно підтягнув болти (Бойч., Молодість, 1949, 51).
2. рідко. Залізний прут для замикання віконниць; прогонич.
Залізний болт з брязком ударив у віконницю (Коцюб., III, 1956, 220);
Братський будинок стояв мовчазний і похмурий з наглухо замкнутими віконницями на важких залізних болтах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 386).
Словник української мови (СУМ-11)