брань

БРАНЬ, і, ж., ц.-с. Війна; битва.

— Чи мир нам везете, чи брань? (Котл., І, 1952, 201);

Друзі зброї і смертної брані Не вмирають, не гинуть, живуть (Ус., Вибр., 1948, 233).

Значення в інших словниках

1. брань — брань іменник жіночого роду війна, битва арх.  Орфографічний словник української мови
2. брань — див. БИТВА, БОРНЯ.  Словник синонімів Караванського
3. брань — -і, ж. Війна; битва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. брань — Бій, війна  Словник чужослів Павло Штепа
5. брань — БРАНЬ, і, ж., поет. Війна; битва. – Чи мир нам везете, чи брань? (І. Котляревський); Друзі зброї і смертної брані Не вмирають, не гинуть, живуть (П. Усенко).  Словник української мови у 20 томах
6. брань — Битва, війна, бійка  Словник застарілих та маловживаних слів
7. брань — див. бій  Словник синонімів Вусика
8. брань — БИ́ТВА (тривалий, жорстокий або вирішальний, генеральний бій), БАТА́ЛІЯ заст., уроч., БОЙОВИ́ЩЕ заст., уроч., БОЙОВИ́СЬКО заст., уроч., БРАНЬ уроч., ПИР поет., ПОБО́ЇЩЕ заст., СІ́ЧА підсил. уроч., РАТОБО́РСТВО заст., уроч., РАТЬ заст., уроч.  Словник синонімів української мови
9. брань — Брань, -ні ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. «Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?» — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: «шо ж то таке: брань беру?...  Словник української мови Грінченка