бредня
БРЕДНЯ́, БРИДНЯ́, і́, ж. Безглузді думки; химери.
Усе бредня, що люде [люди] кажуть (Номис, 1864, № 5323);
Бридня!..а й досі, як згадаю, То серце плаче та болить (Шевч., II, 1953, 22);
Сам я Чоловік, і я не хочу Переказувати бридню (Л. Укр., IV, 1954, 145);
Я й здумала, невже ж то все бредня, про що нам потай говорили люди? (Рильський, Марина, 1944, 68).
Словник української мови (СУМ-11)