будь-коли
БУ́ДЬ-КОЛИ, присл. У всякий час; байдуже коли; хоч коли, хоч би коли.
Він звелів січовій кінноті за раз відбити охоту у князя Вишневецького будь-коли дражнити справжню армію (Ле, Україна, 1940, 85);
Черниш більше, ніж будь-коли, був гордий з того, що він є сином такої могутньої держави (Гончар, І, 1954, 36).
Словник української мови (СУМ-11)