білий
БІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний.
Заступила чорна хмара Та білую хмару (ІПевч., II, 1953, 160);
Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (Н.-Лев., II, 1956, 201);
Плили б вони [квітки], аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей (Л. Укр., І, 1951, 193);
// Який кольором наближається до крейди, молока, снігу; світлий.
Справді, гарно тут. І білі піски берегів, і ця тиша неміряна, і ласкавий степовий вітерець (Гончар, Тронка, 1963, 335);
// Уживається як постійний епітет до деяких назв.
Під білою березою козаченька вбито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356);
Не вимили біле личко Слізоньки дівочі (Шевч., І, 1951, 4);
// Вимитий, випраний; чистий.
Неначе ляля в льолі білій. Святеє сонечко зійшло (Шевч., II, 1953, 59);
Тоді сироті неділя, як сорочка біла (Номис, 1864, № 10700);
// Посивілий, сивпй, сивоволосий.
Се був дід дуже старий, білий (Вовчок, І, 1955, 25);
[Храпко:] Що голова трохи біла — то тож більше розуму (Мирний, V, 1955, 140);
// Зблідлий, блідий.
А Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Вовчок, І, 1955, 224);
// Безколірний, безбарвний, прозорий.
Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Мирний, III, 1954,. 268);
// у знач. ім. бі́ле, лого, с. Білий колір; протилежне чорне.
Піч Галя розмалювала синіми квітками по білому (Мирний, II, 1954, 250);
// у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Фігури в шахах або шашках білого, кремового, червоного кольору на протилежність до чорних.
Білі починають і дають мат за два ходи.
2. На (у) якому є багато білих плям, вибілених предметів і т. ін.
Бачилося [Галі] — голе каміння, темні гаї.., велике біле село на горі… (Вовчок, І, 1955, 326);
— Ввижається мені вечір теплий з пахощами весняними.., з вишняком, білим від цвіту рясного (Коцюб., І, 1955, 142).
3. Світлошкірий (про расу).
Підняли його [саркофаг] білі раби, щоб понести й поставити в храмі (Л. Укр., І, 1951, 425);
Любка вигадала носити паранджу, щоб ніхто не впізнав її, білої жінки, що.. ходить з узбеком (Ле, Міжгір’я, 1953, 82);
// у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Про людей, що належать до такої раси.
[Нартал:] От візьмуть нас і варварів, і римлян, чорних, білих, гарненько всіх засмолять і запалять, мов скіпочки. І будем ми світити в садах у цезаря.. мов світло правди! (Л. Укр., II, 1951, 434).
4. перен., політ. Ворожий радянській владі; контрреволюційний; протилежне червоний.
Ішли бійці на білі банди. На мури, на колючий дріт (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 9);
// у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Білогвардійці.
Я був у Дюшамбе, як відступали білі (Ле, Міжгір’я, 1953, 296).
5. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів.
Велика біла порода свиней — одна з найстаріших і найбільш поширених порід не тільки на Україні, а й в усьому Радянському Союзі (Свинар., 1956, 25);
У древній Греції і Римі як лікувальний засіб дуже цінилась біла чемериця. Відомо, що вона досить сильна отрута (Знання.., 10, 1965, 13);
Білий фосфор — безбарвна, дуже отруйна, майже не розчинна у воді речовина (Хімія, 9, 1956, 92).
◊ Бі́лий біле́т див. біле́т;
Бі́ле вино́ — натуральне виноградне вино.
Йон приніс карафку білого вина (Коцюб., І, 1955, 274);
Бі́лий вірш — вірш без рим.
[Оля:] Петро вигадав білі сонети, цебто сонети білими віршами (Сам., II, 1958, 99);
Бі́ла воро́на — про того, хто виділяється серед інших чимсь незвичайним.
Ганна здавалася тут багатьом білою вороною (Гончар, Таврія.., 1957, 152);
Бі́ле вугі́лля див. вугі́лля;
Бі́лий гриб — один з кращих їстівних грибів; боровик;
Бі́лий двір, заст. — не забруднений, чистий двір.
— Фе! Який тут сморід!.. — сказала пані до панни і подалась до свого білого двору (Л. Укр., III, 1952, 730);
Бі́лий ліс — березовий ліс;
Бі́ле м’я́со — м’ясо, придатне для дієтичного харчування (курятина, телятина і т. ін.).
В період видужування хворому треба давати.. біле м’ясо, телятину (Наука.., 2, 1952, 56);
Бі́лі но́чі — літні ночі на півночі, коли вечірній присмерк зливається з світанком.
Біла ніч блукала над Невою (Перв., І, 1958, 200);
Бі́ла пля́ма:
а) необжитий, невивчений район.
На географічних картах рясніли білі плями (Рад. Укр., 6. IX 1956, 4);
б) недосліджене питання.
Історики літератури розкрили частину білих плям у біографії письменника [Леся Мартовича]. Проте ще й досі їх лишається немало (Літ. Укр., 1.I 1966, 2);
Бі́лий ра́нок — світанок.
Ми вкупочці розмовляли до білого ранку (Метл. і Кост., Тв., 1906, 52);
Бі́лий світ:
а) ранок, світанок.
До самого білого світу не втихала колотнеча (Мирний, III, 1954, 253);
б) земля; життя.
Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить (Шевч., І, 1963, 4);
Бі́лий хліб — хліб, спечений з сіяного пшеничного борошна;
На бі́лому (бі́лім) сві́ті — на землі, серед людей.
Як хороше, як весело На білім світі жить!.. (Гл., Вибр., 1957. 233);
Се́ред бі́лого дня — удень.
Розказували, як Параскіца серед білого дня чаклувала коло криниці (Коцюб., І, 1955, 273);
Чо́рним по бі́лому — цілком ясно, виразно, зрозуміло.
— Ось же написано чорним по білому — не благонадійний! (Збан., Єдина, 1959, 108).
Словник української мови (СУМ-11)