білина

БІЛИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що білизна́.

Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (Н.-Лев., І, 1956, 188);

І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (Мал., II, 1956, 283).

Значення в інших словниках

1. білина — білина́ іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. білина — БІЛИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що білизна́ 1. Густий чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшував білину її лиця (І. Нечуй-Левицький); І знову над лугом прозорим Ясніє берез білина (А. Малишко).  Словник української мови у 20 томах
3. білина — Білина, -ни ж. Бѣлизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. І. 272.  Словник української мови Грінченка