васильки

ВАСИ́ЛЬКИ́, ів, мн. (одн. васи́льо́к, васи́лька́, ч.; збірн. васи́льок, льку, ч.).

1. Кущова трав’яниста рослина з запашними синіми квітками, що в давнину використовувалася при певних народних обрядах; деякі види її вирощуються як ефіроолійні культури.

Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Шевч., І, 1951, 143);

Всюди так хороше, чисто; пахощі од васильків та м’яти окривали всю хату (Мирний, II, 1954, 232);

[Дружки (співають):] В долину, ..в долину По червону калину, По хрещатий барвінок, По зелений васильок (Кроп., II, 1958, 64);

Васильки (базилік) вирощують для одержання ефірного масла (Колг. Укр., 4, 1957, 42).

2. Квіти цієї рослини.

— Я більше люблю польові квіти — волошки, васильки… (Донч., І, 1956, 508);

*У порівн. [Князь:] Ті очі, сині, як васильки.. Се ти, моя єдина, Моя сердешна, незабутня доню (Фр., IX, 1952, 222).

Значення в інших словниках

1. васильки — ВАСИЛЬКИ – ВОЛОШКИ Васильки, -ів, мн. (одн. васильок, -лька) (Ocimum). Кущова трав’яниста рослина із запашними синіми квітками, що колись використовувалася у певних народних обрядах; деякі види її вирощуються як ефіроолійні культури.  Літературне слововживання
2. васильки — -ів, мн. (одн. васильок, василька, ч.; збірн. васильок, -льку, ч.). 1》 Кущова трав'яниста рослина з запашними синіми квітками. 2》 Квіти цієї рослини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. васильки — ВАСИ́ЛЬКИ́, васи́лькі́в, мн. (одн. васи́льо́к, васи́лька́, ч.; збірн. васи́льок, льку, ч.). 1. Народна назва базиліку. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. Васильки — Васи́льки множинний іменник населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови