ватяний
ВА́ТЯНИЙ, а, е. Прикм. до ва́та.
Увійшов Йонька в облізлій заячій шапці, теплій сардачині, з якої висіло ватяне рам’я (Тют., Вир, 1960, 8);
І здавалось, що то незграбні кудлаті опудала з чорними обличчями і ватяними бородами й чубами товпляться знадвору у вікно (Вас., І, 1959, 300);
// Зробл. на ваті, підшитий ватою.
Данько віддав Яношеві свою ватяну свитку, а Янош йому — шинелю (Гончар, Таврія.., 1957, 321);
Марійка побачила жінку в теплій хустці і ватяному піджаку (Донч., V, 1957, 435).
Словник української мови (СУМ-11)