вертливий
ВЕРТЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що вертля́вий.
Він ледве поспішав за вертливим, як в’юн, лакеєм (Мирний, IV, 1955, 198);
[Марко:] Крутиться, вертиться, а все без толку. Стара, а вертлива (Мороз, П’єси, 1959, 64).
Словник української мови (СУМ-11)