виглядати
ВИГЛЯДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯНУТИ, ну, неш, док.
1. Висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось.
З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать (Котл., І, 1952, 82);
Олександра Олексіївна схвильовано виходить на балкон, виглядає на вулицю (Баш, П’єси, 1958, 7);
Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату (Шевч., І, 1951, 391);
Оленчук виглянув на шлях (Гончар, Таврія.., 1957, 314).
2. Виднітися або ставати видним, помітним.
На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст (Кобр., Вибр., 1954, 46);
Входить Вася, причесаний, в новому галстуку, в петельці — квітка. З верхньої кишеньки виглядає хусточка (Мик., І, 1957, 405);
А тут й Супруненкова хата виглянула з-за комори (Мирний, III, 1954, 40).
ВИГЛЯДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯДІТИ, джу, диш, док., перех.
1. тільки недок. Чекаючи кого-, що-небудь, дивитися, вдивлятися кудись.
Дарма щоніч дівчинонька його [козака] виглядає (Шевч., І, 1951, 4);
Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (Стельмах, Хліб.., 1959, 100).
◊ Ви́глядіти о́чі — втомити очі, ослабити зір, довго, пильно виглядаючи когось, щось.
Не прийшло до Ганни щастя тим великим, битим шляхом, тільки вона вигляділа свої очі, виглядаючи (Н.-Лев., І, 1956, 108).
2. тільки док. Доглядаючи, виростити, виховати кого-небудь.
— Як буде син — призвичаюй його до господарства, а дочка — вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Мирний, IV, 1955, 94);
*Образно. Вірте у геній нарада, В силу духовну його! Вірте, що мати-природа Виглядить сина свого (Черн., Поезії, 1959, 294).
ВИГЛЯДА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок. Мати певний зовнішній вигляд.
Виглядала вона [Одарка] старою бабусею, а їй усього було літ за тридцять… (Мирний, І, 1954, 50);
Хатинка виглядала досить привітно (Трубл., II, 1955, 202);
Прапороносець — стрункий, жилавий, років під тридцять — був по-військовому підтягнутий, виглядав молодецьки (Смолич, Мир.., 1958, 51).
Словник української мови (СУМ-11)