визичати

ВИЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗИЧИТИ, чу, чиш, док., перех., заст. Позичати що-небудь комусь, давати в борг.

Я вдоволив його бажання, обіцяючи визичити потрібну книжку (Коб., III, 1956, 17);

А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить — якщо люди задурно орати підуть (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 172).

Значення в інших словниках

1. визичати — визича́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. визичати — -аю, -аєш, недок., визичити, -чу, -чиш, док., перех., заст. Позичати що-небудь комусь, давати в борг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. визичати — ВИЗИЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗИЧИТИ, чу, чиш, док., що, заст. Позичати що-небудь комусь, давати в борг. Я вдоволив його бажання, обіцяючи визичити потрібну книжку (О. Кобилянська); А людям хто ж зоре? Чи ж визичить граф машини? Визичить – якщо люди задурно орати підуть (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. визичати — Робити послугу, ставитися доброзичливо  Словник застарілих та маловживаних слів
5. визичати — ПОЗИЧА́ТИ (давати щось у борг, у тимчасове користування кому-небудь), БОРГУВА́ТИ розм., ВИЗИЧА́ТИ заст., ЗИ́ЧИТИ діал.; РОЗПОЗИЧА́ТИ, РОЗЗИЧА́ТИ (РОЗЗИ́ЧУВАТИ) рідше (багатьом). — Док.: пози́чити, поборгува́ти, ви́зичити, розпози́чити, роззи́чити.  Словник синонімів української мови
6. визичати — Визича́ти, -ча́ю, -ча́єш; ви́зичити, -зичу, -зичиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)