вимандрувати

ВИ́МАНДРУВАТИ, ую, уєш, док., рідко. Піти, відправитися звідки-небудь, кудись.

Вже багато минуло років, як я вимандрував із його [містечка] (Вас., IV, 1960, 8).

Значення в інших словниках

1. вимандрувати — ви́мандрувати дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вимандрувати — -ую, -уєш, док., рідко. Піти, відправитися звідки-небудь, кудись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимандрувати — ВИ́МАНДРУВАТИ, ую, уєш, док., рідко. Піти, вирушити звідки-небудь, кудись. Вже багато минуло років, як я вимандрував із його [містечка] (С. Васильченко); Під натиском гунів готи вимандрували на захід (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. вимандрувати — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ...  Словник синонімів української мови