винос
ВИ́НОС, у, ч.
1. Дія за знач. вино́сити і ви́нести (в 1, 2, 4 знач.).
Горбасті піски [в пустелі] утворюються внаслідок виносу вітром раніше відкладених часток (Курс заг. геол., 1947, 92);
Снаряди вибухають.. — Недоліт. Винос вправо! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 282).
2. Винесення небіжчика з приміщення для поховання.
Звелів [Еней].. зготовить тіла для виносу (Котл., І, 1952, 268).
3. Те, що виноситься текучою водою (пісок, мул і т. ін.).
∆ Ви́нос да́ху — частина даху, що виступає над стіною.
Виноси даху влаштовувалися тільки на боковому або передньому фасаді будівлі (Дерев. зодч. Укр., 1949, 10).
Словник української мови (СУМ-11)