випускати
ВИПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех.
1. Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись.
Ще не встало сонце, а вже скрипнули ворота, випускаючи віз у поле чи до лісу (Хотк., І, 1966, 127);
Через кожні два-три дні його випускали на невеличке подвір’я, обгороджене дерев’яним парканом (Донч., III, 1956, 281);
Скоро наші старі вже поснули, я випустила Катрю з хати (Вовчок, I, 1955, 198);
Буває випустиш оце їх [голубів] надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють у небесах (Гончар, Таврія.., 1957, 17);
// Виганяти куди-небудь (про худобу, птицю).
— За віщо ж він Секлетину бив? — За те, що не доглянула індичат та рано випустила пастись (Мирний, IV, 1955, 337);
Випустив воли з загороди до колодязя (Головко, І, 1957, 258);
// Давати змогу виходити, витікати звідки-небудь (димові, газові, рідині і т. ін.) або видихати (повітря, дим).
Віддувався, випускав [тюлень] повітря з грудей, бризкаючи краплинами (Трубл., І, 1955, 141);
Виймає отаман з рота люльку, випускає, вгору дим (Стельмах, II, 1962, 84);
— Ви що тут бешкетуєте, як розбишаки! Став випустили! — закричала вона, подаючись усім станом вперед (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25);
// Переставати тримати шо-небудь.
Але рука безвладно випускає перо, — бо повстає в моїх очах Жіноча постать, як ламка крижинка… (Рильський, І, 1956, 86);
Загляділа чужу людину, засоромлено випустила з рук ліщину (Вас., Вибр., 1950, 30).
◊ Ви́пустити ду́шу (кишки́) — вбити.
[Василь:] Так ти й дасися йому душу з тіла випустити? Певне будеш оборонятися (Мирний, V, 1955, 106);
— Ти ще мені щось скажи. Я з тебе льотом кишки випущу! (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 185);
Випуска́ти (ви́пустити) ку́лі (снаря́ди і т. ін.) — стріляти.
Шпигун випускав кулю за кулею, ховаючись після кожного пострілу за двері (Донч., III, 1956, 336);
Блаженкова обслуга.. знову, замість п’яти мін, випустила сім (Гончар, ІІІ, 1959, 276);
Випуска́ти слова́ на ві́тер — говорити безвідповідально.
Відомо всім, що Пронька не звик випускати слова на вітер (Донч., VI, 1957, 17);
Не випуска́ти з оче́й кого, що — пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за ким-, чим-небудь.
Вона що-небудь робить, а він, підперши руками кучеряву голову, не випускає її з очей (Вовчок, І, 1955, 99);
Не випуска́ти з рук чого — весь час, постійно займатися якоюсь справою.
Останніх три тижні він не випускав пензля з рук (Шиян, Гроза.., 1956, 689);
Це вже мені так на роду написано, від народження до смерті меча з рук не випускати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 425).
2. Повертати свободу, звільняючи з ув’язнення, з-під арешту і т. ін.
[Маруся:] Як буде мій Юсуф паша.. до мечеті виїжджати,.. То буду я з матір’ю до темниці приходжати, Темницю відмикати, Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати (Н.-Лев., II, 1956, 460);
Та вже його, тіточко, відтіль [з холодної] випустили, сам справник приїжджав та й випустив (Кв.-Осн., II, 1956, 272);
Спіймала поліція облизня і змушена була Дениса випустити на волю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118).
3. Виробляти, виготовляти що-небудь.
Завод.. спеціалізувався на виробах з кори коркового дерева. Він випускав ізоляцію для суден, рятувальні прилади.. та звичайний корок для пляшок (Смолич, V, 1959, 609);
Так, статор можна зварити, а зваривши його, можна випустити турбіни майже на півроку раніше (Собко, Біле полум’я, 1952, 148);
// Видавати, публікувати твори, газети і т. ін.
Випускаю оце в люде другого "Кобзаря" свого (Шевч., І, 1951, 374);
Треба нам поспішати, бо час проходить швидко, а випускати книжку на весну незручно (Коцюб., III, 1956, 375);
// Видавати в обіг.
Випустити позику.
4. Завершувати навчання кого-небудь у школі, технікумі, вузі і т. ін., надаючи певні права і звання.
Випускати спеціалістів для промисловості.
5. тільки док. Виключити, викреслити з тексту.
Я думаю внести одну поправку: чи не краще випустити зовсім сцену Люби з Крицьким в 1-му акті? (Л. Укр., V, 1956, 204);
Зіпсували мені цілу одну новелу, бо випустили цілу сторону (Стеф., III, 1954, 229).
6. Виставляти, висувати шо-небудь назовні.
Часом він [барс] випускав довжелезні білі кігті (Трубл., II, 1955, 119);
Накривав [Матвій] голову брилем, випускав сіру, просяклу потом і сіллю сорочку поверх штанів (Юхвід, Оля, 1959, 72);
Дивись, як коси випустила! (Мирний, І, 1954, 265);
// Видовжувати, розширювати (одяг) за рахунок матерії, що є в швах, складках.
7. Утворювати при рості колосся, пуп’янки і т. ін.
Старе листя спадає, молоде наростає.., зерно гниє в землі, випускаючи парость (Коцюб., II, 1955, 275);
Берізки на кладовищі вже випустили ясно-зелене, шовково-ніжне листя (Дмит., Розлука, 1957, 287).
Словник української мови (СУМ-11)