виразистий
ВИРАЗИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що вира́зний.
— Тето Калино… ви не спите? — спитала нараз з печі Докія виразистим шепотом (Коб., III, 1956, 538);
На Уляну глянуло двоє виразистих, затінених довгими віями очей (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 41).
Словник української мови (СУМ-11)