витиратися
ВИТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ТЕРТИСЯ, труся, трешся, док.
1. Витирати себе.
Тепер оце я щоранку витираюсь холодною водою (Л. Укр., V, 1956, 227);
Ігор спохвачується, бризкає водою Костеві в обличчя. Обидва з реготом витираються (Багмут, Щасл. день.., 1951, 28);
Данюша, червоний і спітнілий, витерся хусточкою й повів розгублено плечима (Головко, II, 1957, 143).
2. Від частого носіння ставати потертим, зношуватися (про одяг).
Комір витерся;
// Від частого тертя ставати гладким, стертим.
Держак витерся.
3. Пас. до витира́ти 5.
У терковому апараті [коноплемолотарки] насіння витирається з головок (Техн. культ., 1956, 201).
Словник української мови (СУМ-11)