виткати
ВИ́ТКАТИ, тчу, тчеш, док., перех. і без додатка.
1. Виготовити способом ткання (килим, тканину і т. ін.).
Напряде [Мотря] отак літ за двоє, оснує, витче, та й сорочка є (Мирний, II, 1954, 46);
Шовк, що звився над рейхстагом На друге травня уночі,.. Московські виткали ткачі (Воронько, Поезії, 1950, 92);
*Образно. Безжалісна музо!.. Усі таємні свої скарби тобі я повинна віддать, І килим, що виткали мрії, під ноги тобі простелити (Л. Укр., І, 1951, 131).
2. Зробити в процесі ткання візерунок або малюнок на чому-небудь.
*Образно. Хай ненависник мій і обидчик Позабуде всі кривди оті І узорами синіми витче Мої мислі на самоті (Мал., II, 1956, 404).
3. Використати до кінця на ткання певну кількість ниток.
І бувало — як цівку витче вже й нову закладе, а сидить задуманий, мов забув, що далі робити (Головко, II, 1957, 83).
Словник української мови (СУМ-11)