витриманий
ВИ́ТРИМАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тримати 6, 7.
Це був кабінет вченого. Витриманий в темно-бордових тонах, він настроював, сприяв поглибленій, наполегливій роботі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 394);
В народному дусі витримані Лисенком фантастичні танці в опері "Утоплена" (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 18).
2. прикм. Який не має відхилень від основних принципів; послідовний.
Ви он кажете, що в моїй "Одержимій" епічний тон не витриманий, що навіть і вона лірична (Л. Укр., V, 1956, 436).
3. прикм. Який уміє володіти собою, відзначається стриманістю.
Як хотів і Короджій дізнатись про Ружену у лікаря! Але обоє вони були обачливі, витримані люди і говорили тільки про хворобу (Скл., Карпати, II, 1954, 169);
— Ось,.. — каже Федь, — даю тобі вірне непорушне слово: буду витриманий комсомолець, а не лихач! (Ю. Янов., І, 1954, 177);
Чумаченко був спокійний і витриманий у бою (Гончар, І, 1954, 228).
Словник української мови (СУМ-11)