витруювати
ВИТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТРУЇТИ, ую, уїш, док., перех.
1. Винищувати всіх або багатьох отруйними речовинами.
2. перен. Знищувати що-небудь дощенту.
У своєму творі ["Бур’ян"] А. Головко ставив завдання бичувати пороки, хиби.., витруювати з життя все прогниле, що гальмує рух вперед (Укр. літ., 10, 1957, 85);
— Та як ті писарі, то вони здається і душу і серце у себе прописали, витруїли, — своє співає Настя. — Уже де тілько писар — то так і стережися як огню (Мирний, IV, 1955, 70).
Словник української мови (СУМ-11)