виціджувати

ВИЦІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЦІДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Цідячи, повільно випускати, виливати звідки-небудь (про рідину).

Майборода вийняв свою баклагу і вицідив з неї останню чарку вина (Кучер, Чорноморці, 1956, 334);

*У порівн. Обличчя те було блідим, аж посірілим, ніби з нього вицідили кров (Коз., Сальвія, 1956, 169).

2. розм. Поволі випивати (про напої).

От як вицідили вони самотужки глек слив’янки,.. прибігла й наша Олена з поля (Кв.-Осн., II, 1956, 155);

Вицідивши до денця склянку каламутного самогону, Ярошенко враз повеселішав (Речм., Весн. грози, 1961, 83).

3. перем., розм. Говорити повільно, мало, крізь зуби, неохоче.

Маєвський не говорив, а зневажливо виціджував слова (Шовк., Інженери, 1956, 225);

— Зухвалець! — вицідив він крізь зуби (Фр., VI, 1951, 240).

Значення в інших словниках

1. виціджувати — виці́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виціджувати — -ую, -уєш, недок., вицідити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Цідячи, повільно випускати, виливати звідки-небудь (про рідину). 2》 розм. Поволі випивати (про напої). 3》 перен., розм. Говорити повільно, мало, крізь зуби, неохоче.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виціджувати — ВИЦІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЦІДИТИ, джу, диш, док. 1. що. Цідячи, повільно виливати, випускати звідки-небудь (про рідину, сипку речовину).  Словник української мови у 20 томах
4. виціджувати — див. цідити  Словник синонімів Вусика
5. виціджувати — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. виціджувати — Виці́джувати, -ці́джую, -ці́джуєш; ви́цідити, -ціджу, -цідиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)