ВИЯ́ВНИК, а, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь, свідчачи про якісь факти.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
виявник —
вия́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
виявник —
-а, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь, свідчачи про якісь факти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виявник —
ВИЯ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто виявляє чи викриває кого-, що-небудь, свідчачи про якісь факти; викривач. Скликавши на світанку наступного дня засідання сенату в храмі Згоди, Цицерон прочитав сенаторам перехоплені листи й вислухав свідчення виявників (з наук.
Словник української мови у 20 томах
виявник —
ВИКРИВА́Ч (той, хто викриває кого-, що-небудь), ВИКРИВА́ЛЬНИК, ВИЯ́ВНИК. Життя й діяльність Сковороди,.. викривача самодержавного гніту, можна без перебільшення вважати героїчним подвигом (із журналу); Викривальник тоталітарної системи.
Словник синонімів української мови